Пропозиція Расмуссена та 5-та стаття Північно-Атлантичного договору.

Варто детально розібрати пропозицію Расмуссена щодо вступу України в НАТО. З самого

початку відбулось певне викривлення фактів і на основі недостовірної інформації робились

висновки багатьох оглядачів.

Перш за все Андерс Фог Расмуссен пропонує прийняти всю Україну в НАТО, без

виключення, в міжнародно визнаних кордонах 1991 року. Ніяких територій ворогу. І ми самі

це декларуємо і відстоюємо.

Проте лише одну статтю 5 Вашингтонського договору (найголовнішу), де йдеться про захист

всіма членами НАТО території однієї країни в разі нападу, розповсюдити на територію яка

контролюється українською владою.

Ця пропозиція в більшій мірі звернута до країн учасниць Альянсу. Через те, що на сьогодні

ряд країн не надають свій голос за вступ України до НАТО. Основна причина цього всім

відома - це побоювання негайного входження у війну з Росією в разі прийняття Києва до

Альянсу. Те, що пропонує бувший генсек, це можливість прийняти Україну в НАТО не

вступаючи відразу в цю війну. Таким чином, у тих хто проти, вибито цей аргумент з рук.

На лінії зіткнення Україна буде продовжувати визволяти свої території, тому що ніхто нам це

не заборонить. ЗСУ та сектор безпеки держави згідно Конституції і законів України

зобов’язані звільняти окуповані території. І ні НАТО, ні ЄС, ні Папа Римський не можуть нам

це заборонити. Сам Расмуссен говорить, що це «звільнило б українські сили для виходу на

лінію фронту».

А от росіянам в такій ситуації рухатись вглиб нашої території або здійснювати обстріли - це

самим почати зіткнення з НАТО. Тоді не лише протиповітряна оборона України, а і

військово-повітряні сили країн НАТО повинні будуть захищати «свою» вже територію. Тому

росіяни, продовжуючи наступальну операцію, свідомо, вже не лише по телевізору, а реально

наражатимуть себе на протидію від НАТО.

Чи вигідно це для нас? Очевидно що так.

Чомусь багато хто обговорює те, чи Росія на це погодиться? Навіть не знаю що на це

відповісти. Для Росії будь-який варіант поганий і щоб вона не пропонувала, поки головний

терорист світу ще живий, для нас це неприйнятно.

Расмуссен наводить приклад західної і східної Німеччини. Є і інші приклади. Франція в свій

час була членом НАТО, потім вийшла з військової частини НАТО, залишившись в

політичній. А пізніше за президента Саркозі знову долучилась до військової частини,

відновивши повністю членство в НАТО. Тобто якісь варіанти можливі, щоб це бодай хоч

якось відбувалось, ніби однією ногою бути в Альянсі. Тому що процедура набуття членства в

НАТО існує, а процедури виключення з НАТО немає. Країна лише за власним бажанням

може вийти з цієї організації.

Якщо не вдається пройти в двері, то варто зайти через вікно. Але однозначно краще - бути

більш зануреним в НАТО і так протистояти Росії, ніж робити це самому. Варто почати цей

процес, який також потребує часу, а в Росії буде час подумати і забратись геть, подалі від

можливого зіткнення.

Для порівняння можна згадати період УНР. Якщо б скажімо умовна Антанта нам

забезпечувала захист частини України, то чи не краще так було б протидіяти загарбницькій

червоній російській армії, ніж це робила сама Українська Народна Республіка. А чим це

закінчилось всім відомо: колективізація, перетворення селян на рабів, виселення в Сибір,

голодомори, репресії, знищення культури і мови, геноцид.

Ідея озвучена Расмуссеном не нова. Хто в темі, пам’ятають що подібне йшлося і про Грузію.

Як варіант пропонувалось прийняти всю Грузію в НАТО, але розповсюдити гарантію захисту

від НАТО на територію, яка контролюється центральною владою в Тбілісі. Чому це не

здійснено і чи може бути реалізовано в Україні, це ще питання і теми окремих дискусій.

Питання безпеки надзвичайно тонка та важлива матерія і українські люди тепер це

розуміють.

Варто бачити та послідовно відстоювати свої інтереси і не хвилюватись за Росію, якій буде

«незручно» обстрілювати територію на яку розповсюджується стаття 5 Північно-

Атлантичного (Вашингтонського) договору, як і про те, яким чином будуть відповідати

агресору три десятки країн. Алгоритми в НАТО напрацьовані. І в Кремлі це знають.

Сергій Джердж, голова Української республіканської партії,

кандидат політичних наук, старший лейтенант ЗСУ