ПРОБЛЕМИ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

ПРОБЛЕМИ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Багатьом відома приказка: «Якщо не хочете годувати власну армію, - будете годувати

чужу армію.». Подібну аналогію можна провести і до національно-патріотичного виховання:

«Якщо держава не хоче виховувати власних дітей і молодь, то цим займуться інші держави.».

Особливе значення у національно-патріотичному вихованні відіграють заклади освіти.

Усі теорії патріотичного виховання стверджують, що виховання патріотів будь-якої держави і

нації має здійснюватися власною державною національною мовою, а не мовою якоїсь

сусідньої чи будь-якої іншої держави.

З проголошенням Незалежності України імперській шовіністичний апарат советської

окупаційної адміністрації не був усунутий від влади, а гасло – модернізація державної

структури, було використано для «випуску пари» з населення, не на жарт збуреного

авторитарним правлінням Комуністичної партії Радянського Союзу. Фактично, імперські

чиновники під гаслами демократизації та ринкової економіки, за допомогою злочинного

світу, конвертували свої посадові повноваження у майнові статки, що дозволило

авторитарно-адміністративний ресурс панування змінити на сучасні технології фінансово-

майнових махінацій. Тобто, комуністи і бандити стали панами, - панами із шовіністичною

ідеологією, спрямованою на знищення основних ознак національної ідентичності титульної

нації України, до яких належить українська мова.

Незважаючи на законодавче забезпечення конституційного статусу української мови

як державної – забезпечення всебічного розвитку української мови в усіх сферах суспільного

життя на всій території України, постсоветська академічна номенклатура, у більшості вищих

навчальних закладах України, продовжувала, до 2014 року, за інерцією викладати російським

язиком, розбудовуючи на території України безнаціональне советське суспільство.

На підтвердження вище сказаного наведу документально зафіксовані факти

злочинного, антиконституційного ставлення державних діячів усієї вертикалі державної

влади України до національно-патріотичного виховання підростаючого покоління і надання

освіти, та наслідки такого ставлення.

У процесі відстоювання мною належного функціонування української мови як

державної, зокрема отримання освіти державою - українською мовою, не лише у Луганську

до 2014 року, а й у Києві також, мені неодноразово доводилося вислуховувати звинувачення у

мій бік про необ’єктивне, упереджене ставлення мною як бандерівського посіпаки до

російського язика. Ці звинувачення мені доводилося вислуховувати як у Луганській обласній

телестудії ІРТА, де обговорювалося рішення суду, за моїм позовом до Східноукраїнського

національного університету імені Володимира Даля, про зобов’язання університету

забезпечити надання мені освіти державою – українською мовою, так і в досудовому

розслідуванні кримінального провадження за звинуваченням мене, начебто, в умисному

нанесенні депутату Луганської обласної ради Арсену Клінчаєву від партії «Регіонів» тілесних

ушкоджень середньої тяжкості у вище згаданій телестудії.

Уся моя правозахисна діяльність базувалася виключно на нормах українського

законодавства та нормах міжнародного права і документально висвітлювала організовану

злочинну діяльність органів державної влади України, діяльність якої спрямована на

знищення основних ознак національної ідентичності титульної нації України, до яких

належить українська мова. Про це я писав у своїй книзі «Моя боротьба за мову», виданій

перше видання у лютому 2010 року, а друге, значно доповнене новими документами, у

березні 2017 року, аргументуючи свої висновки конкретними фотокопіями документів,

зокрема: - формальними відписками державних посадовців вищого корпусу державної

служби на колективні звернення громадян, рішеннями суду та іншими документами, зміст

яких можна тлумачити як явку з повинною про:

1) системне знищення працівниками органів державної влади основних ознак

національної ідентичності титульної нації України, зокрема української мови;

2) порушення конституційного права громадян на всебічний розвиток і

функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України;

3) розпалення міжнаціональної ворожнечі за мовною ознакою, що призвело до анексії

Криму та окупації окремих районів Донецької і Луганської областей.

Опублікована, вище згадана, збірка документів моєї правозахисної діяльності під

назвою «Моя боротьба за мову», документально висвітлює процес поширення нацистської

ідеології «Русского мира» - «Рашизма», в Україні, зокрема в Луганську, як плацдарм для

воєнної інтервенції кремлівсько-терористичних військ в Україну під приводом захисту

російськомовного населення.

Сподівання, що дана збірка стане матеріалом професійного дослідження працівниками

СБУ, яка допоможе очистити органи державної влади України від московської агентури та

антиукраїнських промосковських політиків, запобігши, таким чином, повномасштабній

агресії московії в Україну, - залишились лише сподіваннями.

Розпочалася повномасштабна війна московії проти України. Мільйони спотворених

людських доль. Безліч зруйнованих великих і малих міст України. Сотні тисяч загиблих, як

військових так і цивільних громадян…

Аналізуючи матеріали вище згаданої документальної збірки «Моя боротьба за мову»,

яка додана до колекції електронної бібліотеки «Україника» Національної бібліотеки України

імені В. І. Вернадського, усе більше переконуюсь, що злочинна, антиконституційна

діяльність державних чиновників у вищих органах державної влади щодо національно-

патріотичного виховання підростаючого покоління, зокрема у сфері освіти, спонукала

диктатора путіна розпочати війну проти України у 2014 році та збільшити масштаб бойових

дій проти України у 2022 році.

Замість посилення національно-патріотичного виховання молодого покоління,

сьогоднішня державна соціально-економічна політика України спрямована на витискання за

межи України найбільш енергійних і перспективних її громадян віком від 18 до 22 років.

Жахлива ціна за злочинне ставлення вищих посадових осіб України до національно-

патріотичного виховання молоді, у вигляді людських страждань та загибелі як військових так

і цивільних під час московсько-української війни, продовжує зростати щодня, що потребує

негайної кардинальної зміни державної політики у сфері національно-патріотичного

виховання.

Відновлення правопорядку: - безумовне дотримання Конституції та законів України в

усіх сферах життєдіяльності людини і громадянина, успішність боротьби з колаборантами і

корупціонерами в органах державної влади, які наживаються на людських бідах під час

війни, по суті займаючись мародерством зловживаючи своїми службовими повноваженнями,

- корупційними схемами розпродають гуманітарну допомогу соціально незахищеним

верствам населення та розкрадають оборонний бюджет, - значно знизить психологічне

протистояння громадян, особливо молодшого покоління, державній владі України та

багатьом додасть мотивації у захисті та розвитку власної національної держави.

Вибір невеликий, українці або мобілізуються у захисті та розвитку власної

національної держави, або зникнуть як мамонти чи динозаври.

СЛАВА УКРАЇНІ

Сергій Мельничук  – правозахисник із Луганська, лавреат премії Олекси Гірника,

автор книжки «Моя боротьба за мову»