ЗВЕРНЕННЯ
(в порядку Закону України «Про звернення громадян»)

ЗВЕРНЕННЯ

(в порядку Закону України «Про звернення громадян»)

Шановний Дмитре Валерійовичу!

Звертаюся до Вас із запитом щодо роз’яснення норм чинного законодавства

України в контексті забезпечення конституційного принципу рівності громадян.

Відповідно до Статті 21 та Статті 24 Конституції України, усі люди є вільними і

рівними у своїй гідності та правах. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками

раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та

соціального походження тощо.

Водночас, прийняття Закону України «Про запобігання та протидію

антисемітизму в Україні» від 22.09.2021 та відповідних змін до Статті 161

Кримінального кодексу України виокремлює конкретну групу осіб за національною

ознакою та етнічним походженням (євреїв) для запровадження специфічних правових

механізмів захисту та відповідальності.

Закон України № 1770-IX визначає антисемітизм як спрямовану проти євреїв

ненависть (Ст. 1), що створює підґрунтя для дискусій щодо відповідності принципам

рівності, закріпленим у ст. 24 Конституції України. Крім того, оновлена Ст. 161 ККУ та

норми щодо відшкодування шкоди (Ст. 5) розглядаються як створення спеціального

правового режиму захисту, який відрізняється від загальних гарантій для інших

національних меншин.

Вважаю, що вказані законодавчі ініціативи мають ознаки невідповідності

наступним нормам Конституції України:

1. Порушення принципу універсальності рівності (Стаття 24 Конституції

України):

o Аргумент: Конституція чітко зазначає, що «не може бути привілеїв чи

обмежень за ознаками... етнічного походження». Створення спеціального

правового статусу або виокремлення захисту лише для однієї етнічної

групи (євреїв) де-факто створює правову преференцію, що суперечить

принципу рівності всіх національних меншин та корінних народів перед

законом.

2. Порушення заборони дискримінації за національною ознакою (Стаття 21

Конституції України):

o Аргумент: Усі люди є рівними у своїй гідності та правах. Запровадження

кримінальної чи адміністративної відповідальності, що залежить від

належності потерпілого до конкретної нації, ставить під сумнів

2

рівноцінність правового захисту інших громадян України інших

національностей.

3. Невідповідність принципу правової визначеності:

o Аргумент: Виокремлення «антисемітизму» як окремого правового явища

(за наявності загальної статті 161 ККУ про розпалювання ворожнечі)

створює дублювання норм і вибіркове правосуддя. Чому прояви ксенофобії

щодо інших груп не мають аналогічних спеціальних законів? Це створює

ієрархію захищеності серед етносів.

4. Суперечність Статті 11 Конституції України:

o Аргумент: Держава має сприяти консолідації та розвиткові української

нації, а також усіх національних меншин. Правовий партикуляризм

(виділення однієї групи в окреме поле регулювання) сприяє не

консолідації, а сегрегації громадян за етнічною ознакою в правовому полі.

5. Міжнародний контекст (Протокол №12 до ЄСПЛ):

o Аргумент: Україна ратифікувала Протокол №12 до Конвенції про захист

прав людини, який встановлює загальну заборону дискримінації. Будь-яке

розрізнення за ознакою національного походження має бути об’єктивно та

розумно обґрунтованим. Відсутність подібних законів для інших меншин

вказує на відсутність такого об’єктивного обґрунтування.

У зв’язку з викладеним, прошу надати офіційне роз’яснення з наступного

питання: На якій правовій підставі та згідно з якою юридичною логікою в

Україні створюється окремий правовий статус (або спеціальні умови

правового регулювання) для окремої етнічної групи, враховуючи

конституційну гарантію повної рівності всіх громадян перед законом?

Прошу надати відповідь у встановлений законом строк (до 30 днів) на вказану

вище адресу (е-mail).

Голова

Української республіканської партії Сергій ДЖЕРДЖ

26 квітня 2026 р.