Ветерани, вибори та справедливість

Навіть якщо ми не знаємо коли і як завершиться війна, аналіз викликів повоєнного періоду це

вже питання сьогоднішнього дня. Йдеться про надзвичайно важливий період, перехід від

воєнного часу до миру. Це буде не просто зміна обставин, це буде глибокий політичний і

соціальний транзит, який закладе основу розвитку країни на роки вперед.

І тут ключовим словом є справедливість. Саме про неї говорять громадяни у соціологічних

опитуваннях. Справедливість - це чесні правила гри, рівний доступ до політики, відсутність

привілейованих гравців. Зрозуміло, що різні політичні сили мають різні стартові можливості,

а це вже виклик. Адже в країні не зник розподіл на олігархічні та неолігархічні партії.

Очевидно, що у політиці з’явиться потужний ветеранський фактор. Проте ветерани швидше

всього будуть присутні у всіх політичних силах, і це може частково розмити саму ідею

«ветеранських партій». Чи будуть військові та ветерани переважати в політиці? У більшості

політичних сил буде баланс, ветерани будуть інтегровані, проте не домінуватимуть.

Також частина суспільства буде свідомо обирати «цивільних» через страхи посилення

силового впливу або навіть ризиків авторитаризму, формування своєрідної військової

«хунти». Проте як ветеран і учасник бойових дій, скажу відверто: «не треба нас боятись».

Військові і ветерани це такий же зріз суспільства, який є і серед цивільних. Однак є

відмінності.

Сотні тисяч ветеранів повертаються з війни. Це люди з досвідом відповідальності, лідерства,

прийняття рішень. І головне з високим рівнем довіри суспільства.

Вони можуть і будуть заходити в політику, очолювати громади, формувати нову етику влади.

І це шанс для реального оновлення еліт. Тому питання не лише у партіях.

Питання про принципи, які будуть закладені. А ключове питання за якими правилами

відбудуться вибори, якою буде виборча система.

Саме це визначить які люди потраплять у владу, якою буде політична архітектура і як

структуризується нова політична реальність. Тому на авторах майбутнього виборчого права

лежить відповідальність створити його не під себе, а для суспільства. Інакше відчуття

відсутності справедливості спричинить неочікувані виклики і наслідки.

Однозначно Україна буде змушена формувати культуру поваги до Збройних сил. Фактично

вводити елементи мілітаризованої свідомості в суспільстві. І це не про ідеологію, а про

виживання. Бо сусідня Росія нікуди не зникне і залишатиметься екзистенційною загрозою.

Тому важливим є повага до військових, довіра до ЗСУ, підтримка армії, а отже і ветеранів. Це

базова умова існування держави.

Запит на соціальну справедливість не просто є, він посилюється. І він зміщується від

держави до військових. Проте це не про запит на «сильну руку», це очікування, що саме

військові здатні забезпечити справедливість, якої бракує в інституціях.

Під час війни держава стала більш централізованою і це є необхідною умовою для

виживання. Та у мирний час ми маємо відновити баланс сил, посилити роль парламенту,

суспільного контролю і підзвітності влади.

Водночас українське суспільство змінилося. Воно стало більш мобілізованим, більш

патріотичним і більш вимогливим. Це наш великий потенціал, але і певний ризик. Адже

повоєнний період може бути не менш складним, ніж сама війна.

На прикладі інших відомо, що після війни Україна зіткнеться з масштабними соціально-

економічними проблемами і необхідністю ухвалення непопулярних рішень. Потрібно буде

забезпечувати два пріоритети: безпеку, тому що загроза з боку Росії нікуди не зникне та

економічне відновлення країни, адже суспільство це «заслужило». Така конкуренція і може

стати викликом.

Тут важливо згадати про соціальні гарантії. Не потрібно завищених, нереалістичних

обіцянок. Краще менший пакет підтримки, але гарантований і який буде виконаний. Бо

досвід показує, що коли держава обіцяє більше, ніж може дати, то це підриває довіру значно

сильніше.

Із головного - ми не повинні втратити стратегічний орієнтир. Вступ до ЄС і НАТО це не лише

про геополітику. Для нас це стандарти управління, контроль якості демократії, інституційні

запобіжники. Це наш якір, який не дозволить відкотитися назад.

Україна має унікальний шанс інкорпорувати потенціал ветеранів, зберегти і зміцнити

демократію та вийти з цієї війни сильнішою державою, ніж була до неї.